НАРАДА З ПИТАНЬ ПІДГОТОВКИ ДО ПЕРШОГО З’ЇЗДУ ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВИХ ХІРУРГІВ УКРАЇНИ
(3.04.2009 року, Київ)
В.О. Маланчук
В рамках підготовки до проведення Першого з'їзду щелепно-лицевих хірургів України на базі опорної з фаху кафедри хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії Національного медичного університету імені О.О.Богомольця МОЗ України 3.04.2009 року була проведена зустріч керівників деяких провідних вітчизняних профільних кафедр і клінік з представниками Оргкомітету з,їзду.
Символічно, що на початку весни в стінах Стоматологічного медичного центру НМУ за круглим столом зустрілись: проф. О.Є.Малевич (Дніпропетровськ), проф. О.В. Рибалов (Полтава), член-кор. АМНУ, проф. В.О. Маланчук, проф. А.Г. Гулюк (Одеса), проф. В.П. Пюрик (Івано-Франківськ), проф. С.М. Шувалов (Вінниця), декан стомат. факультету Тернопільського медичного університету доц. Я.П.Нагорний, головний стоматолог МО України, проф., п-к Камалов Р.Х., доц., п-к А.М. Ліхота (Українська ВМА), доц. О.С. Воловар (деякі запрошені прибути не змогли) щоб обговорити проблеми в спеціальності «щелепно-лицева хірургія», розробити проект резолюції-звернення з,їзду до Міністра охорони здоров’я України з пропозиціями щодо розвитку в Україні зазначеного фаху.
Учасників наради від імені ректора Національного медичного університету імені О.О.Богомольця, член-кор. АМН України, професора В.Ф.Москаленка тепло привітав декан стоматологічного факультету, професор В.П. Неспрядько. Він зазначив, що у цьому році стоматологічний факультет НМУ і три основні його кафедри (терапевтичної, хірургічної та ортопедичної стоматології) відзначають свій 90-літній ювілей, а університет продовжує підготовку до 170-ліття, яке святкуватиметься у 2011 році. Наприкінці проф. В.П. Неспрядько побажав всім учасникам доброго здоров,я і плідної роботи.
Проф. В.О. Маланчук доповів присутнім про результати зустрічі Міністра Охорони здоров,я України В.М. Князевича з Президентами медичних асоціацій країни 2.12.2008 року, на якій він був присутнім та виступив з пропозиціями, а також при проведену на 3.04.2009р. роботу – про кількість отриманих для друкування тез доповідей, заявок на доповіді, інформаційні матеріали щодо стану фаху в Україні, фінансовий стан підготовки заходу, організаційні проблеми тощо.
Загальне фото учасників наради на опорній кафедрі МОЗ України (3.04.2009р., НМУ, Київ). Зліва-направо: Я.П. Нагірний, А.М. Ліхота, Р.Х. Камалов, В.П. Неспрядько, В.О. Маланчук, О.В. Рибалов, А.Г. Гулюк, В.П. Пюрик, О.С. Воловар, О.Є. Малевич.
Другим питанням пройшло обговорення актуальних проблем стану на Україні фаху «щелепно-лицева хірургія», в обговоренні якого прийняли участь всі присутні. Були окреслені головні теми і думки, які необхідно висвітлити у резолюції з,їзду та у зверненні делегатів з,їзду до Міністра охорони здоров’я України В.М. Князевича.
Було зазначено, що, не дивлячись на численні з 1995 р. спроби вітчизняних фахівців вести спеціальність «щелепно-лицева хірургія» (листи-звернення, обіцянки, окреме доручення КМ України від 29.12.1999р. МОЗ України розглянути питання щодо введення фаху і створення відповідного Державного центру, подання в МОЗ необхідних документів, створення у 1996р. Української асоціації черепно-щелепно-лицевих хірургів, співпрацю з Інтернаціональною та Європейською асоціаціями), він досі юридично в Україні не існує.
Ця юридична відсутність в переліку лікарських спеціальностей МОЗ зазначеного фаху стримує його розвиток в країні, негативно впливає на його стан, якість надання допомоги хворим та на імідж України в міжнародній медичній спільноті. Наданий учасникам наради проект рішення-звернення делегатів з,їзду був прийнятий за основу.
Були також обговорені питання щодо:
1) підготовки та уніфікації наочних посібників викладання курсу «хірургічна стоматологія і щелепно-лицева хірургія» студентам стоматологічних факультетів ВМНЗ МОЗ України III-IV рівнів акредитації;
2) створення протоколів проведення операцій галузі предпротезної хірургії та хірургічного етапу дентальної імплантації;
3) до- та післядипломної підготовки лікарів-стоматологів, організації стоматологічної допомоги населенню України;
4) програми викладання курсу «Основи стоматології» студентам нестоматологічних факультетів ВМНЗ III-IV рівнів акредитації, та інші актуальні питання;
5) розвитку співпраці із Світовою та Європейською профільними асоціаціями.
Учасники наради дійшли висновку, що в умовах збільшення долі військової щелепно-лицевої травми, за досвідом локальних конфліктів, з 3,7% (у 1941-1945рр) до 10-11% (Афганістан, 1979-1987) і до 29-30% (Ірак, 2002-2007) існує нагальна необхідність подальшої інтеграції зусиль цивільних і військових хірургів-стоматологів та щелепно-лицевих хірургів щодо вирішення розвитку актуальних питань розвитку в Україні щелепно-лицевої хірургії.
Проект звернення делегатів Першого з,їзду щелепно-лицевих хірургів України до Міністра Охорони здоров,я України В.М. Князевича. (15-16.05.2009 року, Київ)
Шановний Василю Михайловичу!
Прийміть найщиріші вітання з травневими святами – Днем захисників Вітчизни - Днем Перемоги та кращі побажання від учасників Першого з,їзду щелепно-лицевих хірургів України!
З огляду на важливість нашого професійного фаху для гармонічного розвитку вітчизняної медицини, зокрема, хірургії, стоматології та суміжних спеціальностей, дозвольте Вас проінформувати про наступне.
1. В світі та Україні щелепно-лицева хірургія існує з початку ХХ століття. Ця хірургія обличчя вивчає питання лікування хворих на запальні процеси, доброякісні та злоякісні пухлини обличчя та шиї, осіб із травмами мирного та військового часу, дефектами і деформаціями м,яких тканин і кісток лицевого черепу. Важливі її розділи та методи – пластична та естетична хірургія обличчя, дистракційно-компресійний метод, дентальна імплантація, мікрохірургія тощо.
2. Нині щелепно-лицева хірургія – високорозвинута хірургічна спеціальність. Щелепно-лицеві хірургії, окрім обличчя, оперують на передній грудній та черевній стінках (готують стебла Філатова та клапті з осьовим судинним малюнком), беруть кісткові автотрансплантати для пересадки на обличчя зі склепіння черепа, з ребер, кісток таза (клубова кістка), кісток стопи та ноги, відновлюють скронево-нижньощелепний суглоб плюсне-фаланговим автосуглобом. Вони приймають участь в дуже складних реконструктивно-відновних оторіноларінгологічних, черепно-щелепно-лицевих, онкологічних, офтальмологічних, нейрохірургічних операціях, в операціях на основі черепа тощо.
Восени 2005 року щелепно-лицеві хірурги Франції вперше з використанням мікрохірургії пересадили людині донорське обличчя, яке було підібрано за антигенами АВО та НLA (як при пересадці серця, норок), а нині такі операції (всього – 6) виконані вже в США та Китаї.
3. В розвинених країнах Європи фах «щелепно-лицева хірургія» існує з 20-х років ХХ століття і є майже найскладнішою і найдорожчою хірургією (займає 2-3 місце), понад 50 років працює Інтернаціональна асоціація щелепно-лицевих хірургів, з 1970 року – Європейська асоціація черепно-щелепно-лицевих хірургів, з якими з 1992 року співпрацюють щелепно-лицеві хірургії України. В 1960-70 рр. в світі створена черепно-щелепно-лицева хірургія, а нині формується «хірургія основи черепу».
4. В Росії фах «щелепно-лицева хірургія» введений у 1995 році, а в Україні він досі відсутній юридично, хоча в кожній області існує від 1 до 5 щелепно-лицевих відділень в міських та обласних лікарнях загальною потужністю до 1800-2000 ліжок, середній ліжко-день сягає 13, при травмах, запальних та онкологічних захворюваннях існує летальність, і біля 2000 фахівців працюють хірургами-стоматологами та щелепно-лицевими хірургами. До речі, комбустіологів та нейрохірургів в Україні по 300-400 фахівців, але існують і такі фахи, і такі центри, і науково-дослідні інститути, і правильне розуміння та відношення до цих спеціальностей.
5. Загальний стан щелепно-лицевої хірургії в Україні потребує значного поліпшення. Нині щелепно-лицеві відділення працюють в недосконалій організаційній структурі, без адекватного штатного розкладу та матеріально-технічного забезпечення, на старому обладнані, фінансуються по залишковому принципу, система реабілітації хворих із щелепно-лицевою патологією практично відсутня, керують цим напрямком переважно ті, хто не має відповідної підготовки. Зазначене суттєво гальмує розвиток галузі і впровадження в практику прогресивних методів лікування.
6. Відсутність юридичного статусу негативно відбивається на якості надання медичної допомоги населенню країни (наприклад, стоматолог повинен зробити трахеотомію!, вскрити підщелепну флегмону!, але не має на це юридичного права!, бо має працювати лише в стомі – порожнині рота), на міжнародному іміджі держави, оскільки іноземні студенти, маючи бажання навчатися за спеціальністю «щелепно-лицева хірургія», змушені їхати на навчання в інші країни світу (Європу, Канаду), що веде до відтоку інвестицій з освітянської сфери нашої країни.
7. Враховуючи попит на пластичні операції, на обличчя «прийшли оперувати» непідготовлені до цього хірурги. Це призводить до численних лікарських помилок, ускладнень, судових процесів, компрометує професійних щелепно-лицевих хірургів, Міністерство і всю систему охорони здоров,я України, формує упереджене ставлення з боку пацієнтів, є порушенням основних етичних і лікарських норм.
8. Відсутній «Національний центр щелепно-лицевої хірургії», хоча засновник черепно-щелепно-лицевої хірургії, один із найвизначніших хірургів ХХ століття Поль Тес’є (Франція) зазначав, що на 50 млн. мешканців країни має бути один центр черепно-щелепно-лицевї хірургії. Це також негативно відображається на міжнародному іміджі країни, заважає плідній співпраці з іноземними колегами, участі у міжнародних наукових програмах, бо такі заклади існують в усіх розвинених країнах світу. До того ж, Європейська асоціація тричі (у 1994, 2000 та 2008 рр.) отримала від Української асоціації незмінну інформацію про стан справ в Україні відносно щелепно-лицевої хірургії, який за цей час не змінився.
9. Провідні щелепно-лицеві хірургії України з 1995 року неодноразово зверталися до МОЗ України щодо введення фаху «щелепно-лицева хірургія» та створення відповідного Державного центру, було отримано відповідне окреме доручення КМ України до МОЗ України (№28531/96 від 29.12.1999р.), виданий наказ МОЗ України (№ 9-АДМ від 19.01.2000), робочою групою підготовлені документи для створення фаху і передані в МОЗ (№ 22/59 від 9.03.2000р.), потім тривала переписка МОЗ із КМДА з питань створення Державного центру щелепно-лицевої хірургії (листи від 19.06.2006 р. № 08.01-02-1179, від 25.07.2003 р. № 293/8, від 17.10.2003 № 08.01-22/2370).
10. Підготовка лікарів-стоматологів та щелепно-лицевих хірургів в Україні недосконала.
Враховуючи зазначене, доцільно:
1. Ввести в перелік лікарських спеціальностей МОЗ України фах «щелепно-лицева хірургія».
2. Створити Державний центр щелепно-лицевої хірургії.
3. Вдосконалити фахову підготовку лікарів-стоматологів та щелепно-лицевих хірургів.
4. Поліпшити керівництво стоматологічною галуззю в країні.
Для вирішення зазначених та інших питань розвитку стоматології, підготовки відповідних документів доцільно долучати хірургів-стоматологів та щелепно-лицевих хірургів.
З повагою
Від імені делегатів
Першого з'їзду черепно-лицевих хірургів України (підписи).
|